Постанова ВАСУ від 04.02.2015 року

Друк

Пошук

471

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/18645/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: ЛосєваА.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Фрідмо І.М.,

представника відповідача-1 - Білокура В.В.,

представника Генеральної прокуратури України - Бараненка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року

у справі № 2а-12589/09/2670

за позовом Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед»

до 1. Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,

2. Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Представництво «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (далі - відповідач-2) про: визнання неправомірною бездіяльності ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо несформування висновку про зміну напряму відшкодування податку на додану вартість з напряму «в рахунок майбутніх платежів податку на додану вартість» на «перерахування на розрахунковий рахунок» та неподання такого висновку до ГУ ДКУ у м. Києві; стягнення за рахунок Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 483637,61 грн. на поточний рахунок Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 11 травня 2010 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року позов був задоволений. Визнано неправомірною бездіяльність ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо несформування висновку про зміну напряму відшкодування податку на додану вартість з напряму «в рахунок майбутніх платежів податку на додану вартість» на «перерахування на розрахунковий рахунок» за заявою Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» та неподання такого висновку до ГУ ДКУ у м. Києві. Стягнуто з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 483637,61 грн. на поточний рахунок Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» у АКБ «Сітібанк Україна». Стягнуто з Державного бюджету України на користь Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» 1700,00 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У період з червня 2002 року по грудень 2004 року включно Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, у яких декларувало від'ємне значення з податку на додану вартість, яке виникли внаслідок формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітного періоду у зв'язку придбанням підприємством товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та відсутності суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість такого періоду.

Зокрема, у податкових деклараціях позивач вказував, що залишок сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, підлягає повному зарахуванню в рахунок платежів з податку на додану вартість (рядок 25.1.1).

За висновками планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництва «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» за період з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2004 року, результати якої оформлені актом від 31 травня 2005 року № 28/1/2316, ДПІ у Печерському районі м. Києва підтвердила, що за даними перевірки загальна сума від'ємного значення з податку на додану вартість становить 483637,61 грн.

Також, судами було встановлено, що згідно даних зворотного боку облікової картки позивача станом на 31 грудня 2002 року, 31 грудня 2003 року, 31 грудня 2004 року, 31 грудня 2005 року, 31 грудня 2006 року заявлена до стягнення сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість обліковується як переплата з податку на додану вартість.

26 серпня 2008 року Представництво «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва заяву про зміну напряму відшкодування податку на додану вартість з напряму «в рахунок майбутніх платежів податку на додану вартість» на «перерахування на розрахунковий рахунок».

Разом з цим, ДПІ у Печерському районі м. Києва не відобразила зміну напряму бюджетного відшкодування з посиланням на пропуск позивачем строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право платника податку на повернення сплаченого податку на додану вартість шляхом зарахування його суми в рахунок платежів з податку на додану вартість слід вважати реалізованим з моменту подання декларації, яка і є заявою про повернення сум податку на додану вартість, з огляду на що, оскільки податкові декларації, у яких заявлено про відшкодування податку на додану вартість за період з червня 2002 року по грудень 2004 року шляхом зарахування його у рахунок майбутніх платежів були подані у встановлені законом строки, тобто у межах 1095 днів, то посилання податкового органу на пропуск позивачем строку, визначеного підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», є безпідставним. Також ,суд виходив з того, що ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72, не обмежують платника податків строками давності для зміну напряму відшкодування податку на додану вартість.

Однак, погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Підпунктом 8.2 пункту 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми податку на додану вартість у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі «зміна напряму відшкодування за сумами податку на додану вартість, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань» із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм та з огляду на те, що у кожному звітному періоді протягом червня 2002 року - грудня 2004 року включно Представництво «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» декларувало суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у рахунок погашення платежів з цього податку та не використовувало вказані суми в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, заява про повернення таких сум на поточний рахунок, у відповідності до положень пункту 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повинна була подаватись після кожного випадку виникнення у позивача такого права.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, заява про зміну напряму відшкодування податку на додану вартість була подана Представництвом «Ел Ал Ізраел Ерлайнз Лімітед» 26 серпня 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про пропуск позивачем строку, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», та, як наслідок, відсутність у податкового органу обов'язку формувати висновок в режимі «зміна напряму відшкодування за сумами податку на додану вартість, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань» та подавати такий висновок до органу державного казначейства, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна

Популярні новини